МЕНІ НУДНО! ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Спостерігаю картину спілкування дочки з мамою,

- «Мама, дай телефон".

- "НЕ ДАМ! Ти багато сьогодні грала "- говорить мама, ховаючи телефон подалі в свою дамську сумочку.

- "Мені нудно!!!" - почала істерити дівчинка. - «Ну, дай телефон! Ти, що не розумієш, що мені нудно .. »- починає демонстративно плакати чекаючи, що отримає своє (перевірена схема)

- «На! ... Візьми !!!, - мама роздратовано витягує телефон з сумки і віддає дитині.

Дівчинка заспокоюється і пропадає на кілька годин. Тиша.

Пригадую, як на одну зі змін табору-клубу «Я та інші», була дитина з ігровою залежністю. Йому було ВСЕ не цікаво, ніякі майстер-класи не приносили задоволення, ні групові ігри, ні анімації, а ні спорт. Він весь час говорив, що мені нудно. І постійно плакав батькам в телефон, що це самий занудний табір, де йому доводилося побувати, що йому тут дуже нудно (табір без гаджетів). Питаю, - «якби у тебе була чарівна паличка, щоб ти змінив би в нашому таборі -« дозволив би грати на смартфоні »- не піднімаючи голову, відповідає 10 річний хлопчина. Продовжую питати, щоб зрозуміти про захоплення дитини - «А що тобі найбільше подобається робити?». Чую - «грати на телефоні!». - А як ти проводиш час? - продовжую цікавитися. - «Приходжу додому зі школи, граю на смартфоні, роблю уроки потім знову граю». - «Тобі подобається як ти живеш, ти відчуваєш себе щасливим?» - знову цікавлюся. - «Коли є смартфон - так!».

Зараз багато батьків стикаються, що без гри на смартфоні дітям стає нудно. І батьки поспішають врятувати дитину від нудьги - даючи знову смартфон. І можливо, позбавити себе від дитячого ниття. У дитини не формується переносимість до такого стану. Їй складно вигадати гру, розважити себе, щоб позбавити себе нудьги. Дитина може довго нудитися, але в голову не приходять ідеї, щось створити з паперу, побудувати з конструктора літак або зліпити з пластиліну. Навіть якщо хтось і запропонує альтернативу створити гру в НЕ онлайн - це буде нудно.

Ігрова залежність або інтернет-залежність - ЛЕГКО ФОРМУЄТЬСЯ З РАННЬОГО ДИТИНСТВА. Мозок дитини сприйнятливий і пластичний. У смартфоні картинки швидко змінюються, в грі багато ступенів складності і багато заохочень, досягнень, виграв і отримав задоволення. В інтернеті багато не завжди корисної для дитини інформації. Мозок посилено харчується і з'їдає все. Чим харчується мозок дитини батьки не в змозі простежити. Часто на це не вистачає часу. А потім дитина, стикаючись з життєвими труднощами, все більше і більше хоче залишатися в онлайн. Там добре і цікаво. Там є віртуальні друзі (які ніколи не прийдуть в гості), відносини, спільні ігри, там хочеться жити. І діти живуть в штучному і барвистому світі, де хибним способом задовольняються їх потреби. А з реальністю все стає погано, спілкування мало, друзів теж, вчитися не хочеться, багато чого не цікаво, в загальному знову «нудно». Мама і тато зайняті, і з ними також «нудно». Нічого не хочеться. Хочеться отримати дозу «в руки смартфон». І заради цього дитина готова швидше прибрати в своїй кімнаті, зробити уроки, та що завгодно зробити, щоб тільки отримати від батьків смартфон. У моїй практиці у підлітків були і істерики, і демонстрація суїциду, коли дитину позбавляли смартфона.

Причина проста, отриманий досвід життя в онлайн і іграх створює певні зміни в мозку, формуються нейронні зв'язки ДЕ і ЯК можна отримати задоволення. Пластичний мозок дитини граючи комп'ютерні ігри або живучи в онлайн отримує велику дозу дофаміну, гормону задоволення. У реальному житті неможливо отримати таку дозу, тільки лише приймаючи наркотики. Коли діти живуть в онлайн від 3 до 5 годин, доза стає настільки сильною, що пропадає інтерес до життя, до хобі, до гуртків, до навчання і навіть до самого себе. Реальність стає похмурою і сірою - і знову підживлюється бажання втекти від реальності. Створюється замкнутий цикл.

Були випадки в моїй практиці, дитина чекала, коли батьки заснуть і до ранку грала тижнями (батьки про це навіть не знали), поки психіка не дала збій. Уже втрутилася психіатрія.

Дофамін - це гормон, який відповідає за заохочення від будь-якої діяльності. Організм отримує нагороду у вигляді дофаміну щоразу, коли дитина набирає рівень у грі. Гормон дофамін відноситься до широкого класу під назвою «катехоламіни», він підвищує уважність, створює гарний настрій, створює прихильність і коли його багато призводить часто до перевтоми. Дитина граючи втомлюється. По-справжньому втомлюється. Потім не вистачає сил, щоб робити уроки.

Дитина проживаючи життя в Інстаграм, в ютуб і в комп'ютерних іграх, і мозок, який в процесі формування, настільки перенасичується дофаміном, що йому стає складно правильно визначати, що добре і погано. Кольори віртуальності стають насиченими і яскравими. Мозку стає все важче переключитися на враження, що приходять з реального світу. Формується з дитини «Дофаміновий наркоман». Потрібна доза і він її вимагає, а батьки дають!

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ, ЩО БАГАТО ПРОВОДИТЬ ЧАСУ В ОНЛАЙН:

- стає дратівливною і емоційною, примхливою;

- агресивною, коли стикається з фрустрацією;

- з'являється безсоння;

- падає успішність (притупляються пізнавальні інтереси);

-стає розсіяною;

- слабо розвивається уява (складно, щось придумати своє);

- реальність стає чорно-біла, втрачається інтерес до життя;

- стають не цікаві гуртки та інші захоплення в реальності;

- не вміє спілкуватися;

- стає не цікавою для інших;

- з'являються проблеми із зором і хребтом;

- не вміє долати труднощі (швидко здається);

- мало рухається;

- послаблюється імунітет;

- формується сильне «Я віртуальне» і слабке «Я реальне»;

- формується залежність.

В здоровому варіанті можна отримувати дофамін невеликими порціями, радіючи життю, спілкуванню з друзями, насолоджуючись природою, погодою, хобі, подорожжю. І якщо ви надумали зменшити перебування дитини в онлайн, тоді разом створіть їй цікаве життя в офлайн. Створіть можливість отримувати дофамін в реальному житті здоровим способом. І не поспішайте рятувати від нудьги. Нехай дитина побуде в ній і придумає щось своє, свою реальну гру, запросить друга, і вони пограють в УНО, в Монополію, помалюйте або поліпіть. Нехай сама, а не ви для неї.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО:

- Комп'ютерну гру можна давати грати тільки на 30 хв в день (щоб не сформувалася залежність). Пояснюйте дитині, ЧОМУ ви ставите обмеження. Важливо, щоб вона розуміла.

- 30 -40 хвилин улюбленого ютуба або мультфільму в день. Не більше (турбота про мозок дитини). Обмеження робляться з повагою до особистості дитини.

- За годину до сну ніяких гаджетів (мамі з татом також корисно побути без гаджетів, раптом збільшиться інтерес один до одного). Гаджети корисно прибрати з дитячої.

- золотий час укладання дитини спати з 21.00 до 22.00. Сон любить темряву і тишу. (Поліпшується самопочуття дитини на наступний день).

- Посилювати сімейні традиції: грати в ігри вечорами з дітьми, спілкуватися, спільні вечері без гаджетів, прогулянки на велосипеді, запрошувати друзів в гості граючи в звичайні і цікаві дворові і настільні ігри.

- Формувати хобі у дитини, дати можливість вибрати собі гуртки за інтересами. (Формується цінність того, що я можу).

- І дитині потрібний рух! Спорт в допомогу! (Формується стресостійкість)

- Прогулянка на вулиці від 2 до 4 годин день (кисень потрібен для живлення мозку)

- Формувати культуру обіймів в родині від 8 раз в день (формується здорова прихильність до близьких)

- Багато приємних слів один одному (формується цінність себе)

- Батькам бути прикладом вільної людини (діти наслідують).

!!! (Важливо! Без крайнощів! Не варто повністю позбавляти дитину інтернету або ігор на телефоні)

Батьки в процесі виховання дитини змушені робити обмеження. Кожен батько/мама бажає, щоб дитина була щасливою, іноді стає нестерпним стан страждання дитини, хочеться врятувати її від «нудьги», допомогти. Але, якщо ми по-справжньому любимо своїх дітей і бажаємо їм кращого, потрібно знайти в собі сили зменшити всередині себе напругу і дискомфорт, який ми відчуваємо, коли ставимо обмеження. Нам хочеться сказати: «ТАК» своїм дітям набагато частіше, але іноді сказати: «НІ» - це найкраще що ми можемо зробити для своєї дитини. Осмислені обмеження - створюють безпеку для вашої дитини.

© Наталія Простун, дитячий і сімейний психолог

ВІДОМИЙ ПСИХОЛОГ ЮЛІЯ ГІППЕНРЕЙТЕР: ЧИ ЗАВЖДИ ПОТРІБНО ДОМАГАТИСЯ ДИТЯЧОЇ СЛУХНЯНОСТІ

Ви записали дітей в англійську школу, возите на море і вважаєте себе хорошими батьками? Але найголовніше у вихованні дитини - те, як ви з ними розмовляєте.

Незважаючи на те, що за останні 10-20 років світ навколо змінився, проблеми відносин дітей і батьків залишилися колишніми. Ми як і раніше хочемо, щоб діти нас слухали, хочемо жити без конфліктів і сварок. У той же час з'явилася одна істотна зміна: батьки стали частіше задавати собі питання, чи завжди потрібно за всяку ціну домагатися слухняності.

Більшість з нас хоче виховувати дітей правильно. Ми починаємо визнавати, що дитина має право бути такою, яка вона є, що її не потрібно підганяти під стандарти. Але як це зробити? Як не банально, в першу чергу необхідно зрозуміти дитину. І вже виходячи з розуміння її особистих потреб, будувати відносини.

Перш ніж відреагувати на черговий вчинок сина або дочки, потрібно зрозуміти, що за ним стоїть: втома, образа, роздратування, гнів чи радість?

Для цього дитину треба:

По-перше, вислухати.

По-друге, зрозуміти її емоції і пояснити їх їй самій - адже маленька людина часто просто не може висловити словами свої переживання.

І тільки після цього можна продовжувати наполягати на своєму або, навпаки, в даний момент відмовитися від наміру її «виховувати».

Розуміння партнера - основа доброзичливих відносин, будь то чоловік і дружина або мама і дитина. І тут неоціненна роль техніки активного слухання. Наприклад, малюк заявляє: «Не хочу лягати спати!» Мама може почати наполягати, дитина - протестувати, врешті-решт мама йде скаржитися батькові: «Він мене не слухається!» А це вже конфлікт.

Як не допустити конфронтації? Ви ж розумієте, що для маленької дитини спати - це туга. Потрібно сказати: «У тебе дуже цікава гра, тобі не хочеться в ліжечко, але пора. Зараз ми з тобою підемо, вмиємося, я почитаю тобі або розповім казку ». Це співчуваюче слухання. Ви повідомили дитині, що розумієте її почуття і поважаєте їх. Ви не влаштували скандал і не програли, тому що в підсумку мирно змогли відвести її і укласти.

Алгоритм активного або співчуваючого слухання дієвий в будь-якому випадку для партнера будь-якого віку. У випадку з дитиною за відносини відповідаєте ви, тому що ви старше і досвідченіше. І якщо ви вибрали такий стиль відносин, вам потрібно працювати над самим собою. Потрібно навчитися слухати, розуміти і приймати свою дитину або партнера. Якщо вона відмовляється виконати якесь доручення, прислухайтеся до себе: це було прохання або вимога?

Ви готові врахувати чужі інтереси?

Ви віддаєте собі звіт, що її заняття, її інтереси для неї життєво важливі?

Виховання дитини неможливе без роботи дорослого над собою. Коли ви застосовуєте техніку активного слухання, починається те, що я називаю магією вправного спілкування: поступово змінюється загальний настрій, стають більш доброзичливими інтонації і взагалі атмосфера в сім'ї. Зникає напруга, ви на власному прикладі вчите дитину шанобливому ставленню до чужої особистості, вчите її спілкуватися.

Психологи прийшли до висновку, що батьківський стиль виховання записується в психіці дитини, а в подальшому дорослому житті відтворюється найчастіше автоматично. Швидше за все, ваші діти будуть виховувати ваших онуків так, як ви виховували їх. І, якщо вас щось не влаштовує, турбує у відносинах з дитиною, це вагомий привід переглянути стиль виховання в сім'ї і почати виправляти ситуацію.

5 речей, які ви можете робити для дитини кожен день:

1. Підтримуйте її успіхи. Відзначайте і хваліть всі досягнення, обговорюйте деталі перемог, захоплюйтеся дитиною при кожному зручному приводі.

2. Діліться почуттями. Детально розповідайте про свої переживання та емоції - і позитивні, і негативні.

3. Говоріть привітні фрази, наприклад: «Мені добре з тобою. Я рада тебе бачити. Добре, що ти прийшов ».

4. Обіймати не менше 4, а краще 8 разів в день. Непогано те ж робити і по відношенню до дорослих членів сім'ї.

5. Не втручайтеся в її заняття, якщо вона не просить. Навіть якщо ви знаєте, як зробити краще, не поспішайте з порадами і допомогою.

З книги Юлії Гіппенрейтер «Спілкуватися з дитиною. Як? »

Воспитай. Клуб родительского мастерства

Безпечний інтернет

5 ВПРАВ ДЛЯ ТРЕНУВАННЯ УВАГИ

Однією з найбільших проблем при підготовці до ЗНО є не стільки великий обсяг інформації, яку треба запам’ятати, а те, що себе майже неможливо змусити сконцентруватись на цій інформації. На щастя, увагу, як і будь-яку іншу властивість нашого мозку, можна тренувати. Ми підібрали 5 простих щоденних вправ, які покращать вашу увагу!

1. Уважно дихаємо.

Сядьте в зручну позу на підлозі або на стільці. Спина пряма, руки лежать спокійно, очі прикриті. Внутрішньо зверніть увагу на своє дихання. Дихайте глибоко і уважно стежте за кожним вдихом і видихом. Не занурюйтесь у жодну думку, що лізтиме в голову. Завжди повертайте увагу до вдиху і видиху. Стежте за тим, як повітря проникає через дихальні шляхи в ваші легені, повільно наповнює і розширює їх. А потім, після паузи, так само повільно покидає, проходячи в зворотному напрямку.

Це хороша вправа не лише для підвищення зосередженості, а й для оперативного усунення зайвого хвилювання, наприклад, перед екзаменом, ЗНО, важливою зустріччю, побаченням.

Час виконання 3-5 хвилин. З кожним разом збільшуйте час на виконання.

2. Вправа «Лінія».

На чистому аркуші паперу за допомогою олівця чи ручки, дуже повільно і плавно, ведете лінію і зосереджує всі думки і увагу тільки на ній. Як тільки зловили себе на відволіканні — робите маленький пік наверх, як на кардіограмі, і продовжуєте. За підсумками неважко підрахувати кількість відволікань. Хороший рівень концентрації, якщо за три хвилини немає жодного піку.

3. Секундна стрілка.

Поставте годинник перед собою під час будь-якої цікавої програми/серіалу. Протягом 2-х хвилин утримуйте увагу тільки на секундній стрілці, не відволікаючись на те, що відбувається на екрані.

4. Прості дії.

Спробуйте привчити себе робити якісь дії з найбільш можливою концентрацією уваги. Наприклад, зав'язувати шнурки, мити посуд, або навіть переставляти ноги при ходьбі не на автоматі, а так, ніби робите щось складне.

5. Симультанне запам’ятовування.

«Симультанне» означає «миттєве»: за одну мить, за один короткий спалах світла наш мозок здатний сприйняти (побачити, зрозуміти, обробити) величезний обсяг інформації. І цього можна досягнути через тренування.

Киньте секундний погляд на яскраво освітлену сторінку з метою побачити і запам’ятати якомога більший обсяг інформації. Тренуйтеся і порівнюйте результати подальших спроб.

Успіхів у тренуванні уваги!

Вчимося керувати часом

5 порад для ефективного тайм-менеджменту

Порада № 1. ЗРОЗУМІЙТЕ ЩО ЧАС Є

Швидше за все, ви впевнені, що у вас немає жодної вільної хвилини. Тому встигати більше, знайти час на хобі або почати нову справу практично нереально. А ось ми думаємо, що навіть в самому щільному графіку можна відшукати вільні півгодини. Було б заради чого.

Давайте перевіримо? Намалюйте таблицю з 7 колонок і 16-17 рядків. Колонки - для днів тижня, рядки - для активних годин у добі (сподіваємося, 7-8 годин ви спите). Тепер внесіть в таблицю всі справи на тиждень. Вказуйте абсолютно все, на що витрачаєте час - навіть душ, обід, похід в магазин, дорогу на роботу і назад. Напевно у вас залишаться порожні клітинки - це і є ваш вільний час. Зафарбуйте їх кольоровим маркером для наочності та правильно ними розпорядитися.

Порада №2. ВИЗНАЧТЕ ПРІОРІТЕТИ

Тайм-менеджмент не навчить вас встигати абсолютно все. Але це і не потрібно. Головне - визначити, які завдання для вас по-справжньому важливі. Це перший крок до ефективного розподілу часу.

А щоб виділити головні завдання, потрібно зрозуміти кінцеву мету. У цьому допоможе

метод АBC. Розділіть завдання на кілька рівнів: А - найважливіші, B - трохи менш важливі і так далі. Можна використовувати скільки завгодно рівнів, але врахуйте: чим їх більше, тим легше заплутатися в списку.

Порада №3. ВІДМОВТЕСЯ ВІД МУЛЬТИЗАДАЧНОСТІ

Насправді наш мозок не вміє працювати в режимі багатозадачності. Коли ви намагаєтеся зосередитися відразу на декількох речах, йому доводиться постійно перемикатися. Це, по-перше, знижує швидкість роботи.

А по-друге, забирає більше сил. Тому набагато ефективніше - повністю зануритися в одну задачу і тільки після її виконання приступати до наступної.

Порада №4. СКЛАДАЙТЕ СПИСКИ  СПРАВ

Обов'язково фіксуйте завдання і їх дедлайни. Рекомендуємо використовувати для цього декілька списків:

глобальний - з довгостроковими планами і цілями;

місячний - з завданнями на місяць;

щоденний - з чітким переліком справ на день.

Щоденний список завдань на наступний день складайте щовечора. Глобальний список найкраще повісити на видному місці для додаткової мотивації.

Порада №5. ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО НАЙКРАЩЕ - ВОРОГ ХОРОШОГО

Перфекціонізм може зіграти з вами злий жарт, якщо не тримати його під контролем. Прагнення до ідеального результату може вилитися в затягування термінів, тому що вам ніколи не буде вистачати часу зробити все «як треба». Але краще зробити неідеально, ніж не зробити взагалі.
  Джерело: Psychological Prospects Journal

Останнє сальто: повчальна історія про те, як важливо в житті вчасно казати “ні”

Одного гімнаста змусили вийти на арену, щоб він зробив ще раз своє коронне сальто. Гімнаст втомився. Він відмінно виступив, публіка аплодувала! Ось імпресаріо і вблагав, майже змусив гімнаста зробити ще одне сальто… Всього одне…. Виходь і зроби це чудове сальто під куполом цирку.

Гімнаст впав і розбився на смерть. Знайома історія, дуже сумна.

Коли у нас всі сили витрачені, коли ми мріємо тільки про те, що зараз приймемо ванну і ляжемо, або просто стиснемось в грудочку і полежимо, сядемо, відпочинемо, ось зараз, зараз! Нам це так потрібно! Ми так втомилися! – нас просять зробити ще одне сальто.

І можна зрозуміти людей; їм це потрібно! Саме зараз потрібно, щоб ми встали і зробили те, що вони просять. Наполягають навіть. Ну будь ласка, ну знайдіть час і сили для мене!

Сядьте за кермо і приїжджайте мене зустріти. Прийміть ще одного пацієнта, людина хоче саме до вас, а це мій хороший знайомий. Я йому обіцяв, що ви його приймете! Вийдіть на роботу у вихідний, відкладіть відпустку, я розумію, що ви стомилися, але без вас не впоратися!

Ще одне сальто, будь ласка!

І ось… скільки людей, яких доконав серцевий напад, або які потрапили в аварію, отримали травми, захворіли депресією, – майже всі вони були жертвами “останнього сальто”. Найприкріше, що без допомоги цих людей цілком могли обійтися. Ніхто не гинув без цього сальто. Ні пожежі не було, ні загрози здоров’ю, ні війни… Нічого такого.

Ну хто постраждав би, якби гімнаст відпочив і відновив сили? Хто загинув би, якби бухгалтер не працював би в суботу? Хто б помер, якби викликав таксі з вокзалу, а не чекав вас в якості таксиста? Ну, не зварили суп для сім’ї, тому що страшно втомилися. Не відмили до блиску унітаз, вибачте. Не відвідали родичів літніх сьогодні, а відвідали завтра?

Не примушуйте себе робити останнє сальто просто тому, що цього комусь хочеться. Або ваш внутрішній імпресаріо вас примушує.

Якщо немає сил – відмовтеся. Тому що наслідки бувають дуже сумними. А публіка піде дивитися на іншого гімнаста. Або на нового клоуна…

© Ганна Кір’янова Джерело: Дитячий психолог