Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей, або Поради американського психолога Віктора Клайна

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ

Моя дитина - підліток. Як з ним домовлятися?

Два шляхи протікання підліткової кризи

1. «Криза незалежності». Проявляється: небажанням підлітка піддаватися впливам інших людей; проявом упертості та грубості; прагненням у всьому чинити по-своєму; відсутністю авторитетів; ревностним ставленням до особистого простору; бурхливим розвитком критичного мислення; максималізмом; ранимістю в поєднанні з показною холодністю.

Розвитку особистості більш сприяє «криза незалежності». Результатом кризи стає: формування більш зрілої позиції по відношенню до себе і свого життєвого шляху; усвідомленням власної унікальності.

2. «Криза залежності». Виявляється: послухом; несамостійністю; інфантильністю в судженнях і вчинках; прагненням бути «як усі».

Як правило, більше влаштовує батьків.

Чим ще характерна криза:

проявом інтересу до своїх почуттів і переживань;

потребою у визнанні оточуючих (друзі стають важливіше сім'ї);

потребою в любові (думка оточуючих дуже важлива, незважаючи на зовнішню байдужість);

прагненням до незалежності і свободи (важливо розуміти, що в цьому віці підліток не може бути повністю незалежний від вас);

формуванням самостійності в прийнятті рішень;

формуванням відповідальності за наслідки своїх дій.

Все це неможливо підлітку подолати наодинці. Необхідний ваш чуйний супровід (не перероблення під себе, а співпраця).

Підліток і покарання

Часто батьки вважають, що карати дитину потрібно заради її ж блага. І відсутність покарання, як виховного заходу, це прояв батьківської безвідповідальності.

Насправді, якщо у вашій родині панує атмосфера взаєморозуміння, турботи і безумовної любові - покаранню немає місця. Ваша мета, як батьків, допомогти підлітку сформувати в собі почуття відповідальності за свої вчинки і зберегти з ним хороші стосунки.

Наслідки покарань для підлітка - сумні: пригніченість; почуття безсилля; втрата віри в себе; часто відчувають злість і ненависть; бажання обманювати.

Яка альтернатива покаранню:

скажіть про свої почуття ( «Я серджуся, коли ти грубиш»); скажіть, чого ви очікуєте ( «Я очікую, що ти будеш більш шанобливо до мене ставитися»); запропонуйте можливість вибору ( «Коли мені говорять грубощі, мені дуже прикро. Ти можеш або пояснити мені, чому так відбувається, або написати мені про це»); підкажіть, як можна виправити ситуацію ( «Розумно було б тобі вибачитися»); будьте активні ( «Розмову закінчено. Я грубість не дозволю»).

Правило трьох П: постійність; поступовість; послідовність

Замість того, щоб знецінювати і давати поради - навчіться приймати почуття свого підлітка:

відзеркалюйте те, що, на вашу думку, він відчуває ( «Я бачу, ти засмучений»); проявляйте співчуття ( «Я розумію, як тобі хочеться піти до друзів, але ти обіцяв спочатку зробити уроки»).

Замість того, щоб читати моралі і віддавати накази - навчіться домовлятися:

опишіть проблему ( «Коли ти йдеш з друзями, я не можу ні думати, ні відпочивати»); опишіть свої почуття ( «Я так хвилююся, що не можу знайти собі місця»); дайте інформацію ( «Пізні прогулянки небезпечні, можна потрапити в неприємності і т.д.»); запропонуйте вибір ( «Можна або повертатися раніше, або бути весь час на зв'язку»); озвучте, що для вас важливо ( «Мені важливо знати, що з тобою все в порядку. Нам всім слід замислюватися про наслідки пізніх прогулянок»).

Замість того, щоб встановлювати свої порядки - навчіться співпраці:

запропонуйте синові/доньці висловити свою точку зору на проблему (Ви: «Тобі щось заважає приходити додому вчасно», син/дочка: «Так рано повертатися потрібно тільки мені, друзі ще залишаються!»); висловіть свою думку ( «Коли ти довго не приходиш, я хвилююся!»); запропонуйте спільно вирішити проблему; запишіть всі шляхи вирішення; спільно вирішіть, які з ідей підійдуть.

Замість того, щоб звинувачувати:

висловіть те, що відчувайте ( «Мене засмучує, коли ти мені грубиш!»); розкажіть про свої очікування ( «Мені б хотілося, щоб ти виявляв повагу, в свою чергу, я постараюся також діяти по відношенню до тебе!»).

Замість того, щоб оцінювати (Наприклад: «Ти безвідповідальний»):

опишіть дії підлітка ( «Мені здається, тобі складно взяти відповідальність на себе і т.д.»); опишіть свої почуття ( «Мене це засмучує»); опишіть свої очікування і наміри ( «Але я впевнена, що у тебе все вийде, в свою чергу обіцяю підтримати тебе»)

Автор: Юлия Пырина (в17)

ЯКЩО ВАЖКО СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ

Коротко розмовляли нещодавно в чаті зі знайомою про те, як їй зараз складно спілкуватися з сином-підлітком і з малюком трьох років.

"Вони мене не чують. Вони мене ігнорують. Вони мене ні в що не ставлять ... "- і далі багато батьків самі можуть продовжити фрази. У мене було зовсім небагато часу. Я їй запропонувала спробувати втілити і поспостерігати:

1. На будь-які складні теми (а з підлітками і з трьохрічками - завжди) намагатися починати говорити, тільки «відчуваючи опору».

Перевірити, наскільки рівне дихання, наскільки стійка поза, можна покласти руку або на живіт або на грудну клітку, в залежності від того, «звідки» зараз говорю. На що я зараз «спираюся» (в прямому і переносному сенсі) - стіна, стопи; кохання; знання ...

2. Не приймати злість, знецінення, опір та інше на свій рахунок.

Буквально, створити образ, що всі ці стріли потрапляють не в нас, не в серце, а в зовнішню мішень, де написано «дорослішання» (а з чоловіком і начальником стріли потрапляють в мішень «їх минулий досвід»).

3. Поставити собі питання: з чим я зараз в контакті - зі своєю злістю (образою), зі своєю нереалізованою потребою в чомусь або з дитиною.

Постаратися звертатися не до «її зовнішнього прояву» - вреднюгана (не проти хамовитої, вередуючої частини), а створити образ потенціалу дитини, звертатися до її «найрозуміючої» частини. (Вигадати для неї візуальний образ - може, дорогоцінний камінь, квітка і ін). (Бути в контакті з людиною, з її «здоровою частиною», а не тільки з «симптомом», часто допомагає і з дорослими).

4. Якщо щось йде не так, говорити тільки про те, що бачиш.

Максимально конкретно. Буквально: «Я бачу, що іграшки розкидані». Замість: «Ти ніколи за собою не прибираєш». «Я бачу в умивальнику брудний посуд». Замість: «Ти знову не помив».

5. Поставити собі питання: «Як я сьогодні про себе подбала?»

Починати складні розмови після того, як щось зробиш для себе.

*

У мене не було можливості розшифровувати кожну фразу. Я буквально так в повідомленні і написала.

Сьогодні прийшла відповідь про те, що виходу не було і знайома вирішила спробувати. І вже на першому пункті здивувалася.

- Поки зосереджувалася на диханні, відчувала стійкість стоп - вже заспокоювалася, і говорила з дітьми без бажання когось «вбити».

- Говорити максимально конкретно виявилося просто, і син навіть зазначив, що з нею стало нецікаво «грати» в: «ти кажеш - ніколи не виносиш сміття, а я ж минулого тижня виносив».

- А питання: «з чим я зараз в контакті - зі своїми емоціями, потребою або дитиною» - змусило визначити-таки свою емоцію і потребу. І якісь теми відпали, тому що стало зрозуміло, що відносяться не до дітей. А про деякі - говорила в іншій тональності.

- А пункт про стріли, які не потрапляють в серце, став корисним і в стосунках з чоловіком, і начальником. А з дітьми - менше ранилась об знецінення.

- Вийшов гарний досвід знаходження Образа Потенціалу дитини (з дозволу поділюся: коли знайома зверталася до вередуючої доньки - уявляла її Феєчкою Дінь з мультфільму, а сина уявляла Сонцем, яке визирає з-за хмар). Це допомагало бути в більшому контакті з дитиною.

- Найскладнішим став пункт про турботу про себе. Виявилося, що найбільше труднощів з дітьми саме в ті дні, коли турботи про себе не було зовсім.

Наступним завданням я запропонувала кожну її фразу, сказану в попередньому повідомленні ( «вони мене не чують, вони мене ігнорують, вони мене ні в що не ставлять» ..), переписати чесно - так, щоб там був займенник Я. Вийшло: «я не чую себе »,« я говорю так, що мене не можуть почути »,« я ігнорую свої потреби »,« я ставлю себе на останнє місце ». «Я не можу зайняти своє місце». І це вже зовсім інша важлива історія, начебто і не пов'язана з дітьми, але дуже пов'язана.

Доброго дорослішання дітям, а нам - турботи і сил.

Світлана Ройз