Як допомогти дитині вчитися дистанційно: поради батькам

За останній рік формат дистанційного навчання вже став для нас звичним. Увесь цей час і вчителі, і батьки інтуїтивно намагалися визначити, що у дистанційному навчанні працює, а що - ні. І тепер вони можуть ефективніше навчати дітей і надавати їм підтримку під час навчання в період пандемії.

Під час дистанційного навчання на плечі батьків лягає додаткова відповідальність за успішність дітей. І батькам у такій ситуації потрібна підтримка не менше, аніж дітям. Навіть професійним педагогам складно навчати вдома своїх дітей, не кажучи вже про тих батьків, у яких немає професійної підготовки.

Можливо, діти не так часто говорять про пандемію, дистанційне навчання або скаржаться на соціальну дистанцію. Але вони це відчувають. Батьки і вчителі повинні підтримувати дітей і завжди пам'ятати про те, що від цього залежить успіх навчання.

Розглянемо кілька порад. Дотримуючись їх, батьки зможуть підтримувати у дітей інтерес до навчання і зосередженість у період дистанційного навчання.

Налаштування на успішне навчання

Створіть простір для навчання

Відведіть дитині місце, де вона зможе вчити уроки, читати і займатися творчістю. Якщо у будинку мало місця, це може бути просто письмовий стіл. Дозвольте дитині самій облаштувати своє робоче місце. Можливо, вона просто захоче поставити кольоровий органайзер поруч з ноутбуком, але вона повинна зробити це самостійно. Облаштування робочого місця допоможе їй краще підготуватися до навчання.

Встановіть розпорядок дня

Чим молодша дитина, тим більш жорсткий розпорядок їй потрібен: поясніть дитині, чого ви від неї очікуєте. Розклад має бути завжди перед очима у дитини, щоб вона не забувала, що їй потрібно робити. Старші діти можуть використовувати органайзер або додаток у телефоні.

Скажіть дитині, що вона повинна дотримуватись розкладу так само, як і у ті дні, коли вона ходила до школи. Вона так само повинна вчасно вставати, одягатися, чистити зуби тощо.

Важливо робити перерви під час навчання. Це особливо важливо для дітей, у яких є проблеми з навчанням і концентрацією уваги. Тому обов'язково розбивайте навчальні завдання на менші частини і робіть перерви.

Встановіть правильні очікування

Дізнайтеся, що вчителі чекають від онлайн-навчання. Поясніть це дитині, домовтеся про те, що дитина буде виконувати усі завдання. Це допоможе правильно налаштуватись на подальше дистанційне навчання.

Поясніть дитині і свої власні очікування. Скажіть, коли дитина може провести з вами час, а коли вас не можна відволікати. Чим дитина може зайнятися, коли вона вивчила уроки? Складіть список справ, з яких дитина зможе вибрати те, що їй більше подобається.

Якщо для навчання дитині потрібно використовувати ноутбук або смартфон, переконайтеся, що вона вміє ними користуватися. Якщо вона користується гаджетом разом з братами або сестрами, діти повинні розподілити час, щоб у них не виникало конфліктів.

Концентрація уваги

Будьте поруч

Коли дитина не може зосередитися, будьте поруч з нею. Підтримайте її підбадьорюючими словами, щоб вона налаштувалась на навчання.

Якщо вам теж доводиться працювати віддалено, вам не вдасться завжди бути поруч з дитиною. Але їй буде вчитися набагато складніше, якщо за нею взагалі ніхто не буде слідкувати, поки вона вчить уроки. Постарайтеся періодично приділяти час дитині або попросіть когось із членів сім'ї побути поруч з нею.

Навчіть дитину керувати своїми емоціями

Поговоріть з дитиною про те, що тіло і психіка взаємопов'язані. І якщо вона відчуває розчарування, емоційне збудження або печаль, це може відображатися на її фізичному стані. Розуміння цього допомагає дітям розпізнавати свої емоції і керувати ними.

Якщо у будинку є інші електронні гаджети, крім тих, які дитина використовує для навчання, - по можливості тримайте їх подалі від того місця, де вона займається. Вимкніть телефони або тримайте їх в іншій кімнаті, заховайте пульт від телевізора. Так у дитини не виникатиме спокуси відволікатися від своїх занять.

Додайте до заняття трохи гри

Маленькі діти, які не люблять вчити уроки, відчують себе краще, якщо ви зіграєте з ними у рольові ігри. Нехай вона уявить себе учителем, дослідником чи партнером по роботі, який виконує важливе завдання.

Старші діти не люблять ігри. З ними можна чесно поговорити про відповідальність (наприклад, про те, щоб вони самі управляли своїми емоціями). Розмовляйте з дитиною, як з дорослими - так вона легше піде на контакт і почує вас.

Заохочення досягнень і зусиль

Слідкуйте за інтересами дитини

Пам'ятайте, що практично будь-яке захоплення дитини, чи то Майнкрафт, чи то домашні тварини, або фокуси, можна використовувати для навчання. Читайте разом з дитиною книги, проводьте експерименти, пов'язані з її захопленнями.

Коли ви створюєте розпорядок для дитини, запитаєте, що їй подобається, а що - ні. Врахуйте це у плані. Наприклад, якщо їй важко дається математика, запитайте у неї, коли вона хоче вивчити її - у першу чи останню чергу. Чому? Регулярно запитуйте у дитини про її успіхи у дистанційному навчанні.

Спілкуйтеся з учителями дитини, дізнавайтеся про її успіхи та труднощі. Говоріть з дитиною про те, як пройшов її день - що нового вона дізналась, що їй сподобалося, з якими проблемами вона зіткнулась протягом дня.

Показуйте результати роботи

Повісьте малюнки дитини у будинку на видному місці. Так дитина зрозуміє, що ви пишаєтеся її роботою і цінуєте її старання у навчанні.

Навіть старшим дітям подобається, коли батьки їх хвалять або пишаються їхніми успіхами. Ви навіть можете написати про її успіхи у соціальних мережах - але обов'язково запитайте дозволу про це у самої дитини.

Хваліть дитину за конкретні речі

Замість того щоб просто сказати дитині: «Молодець!», поясніть докладно, що вам сподобалося у її роботі. Якщо вона старалась, дайте їй зрозуміти, що ви це помітили. Дитина змогла поліпшити оцінку з якогось предмету? Вона навчилась чогось нового? Або просто доклала багато зусиль для того, щоб виконати завдання? Хваліть її за всі ці досягнення.

Заохочуйте дитину покращувати свої показники. Акцентуйте увагу не на тому, добре чи погано дитина виконала завдання, а на її прогресі у навчанні.

Мотивація

Почніть із сильних сторін

Знаходьте зв'язок між тим, що любить дитина, і шкільними предметами, які даються їй важко. Якщо вона любить спорт, але не любить читати, купіть їй книгу про футбол, щоб викликати інтерес. Шкільний учитель дитини може допомогти підібрати цікаві книги. Поговоріть з ним.

Правильно презентуйте навчальні завдання

Те, як ви презентуєте дитині навчальні заняття, багато у чому впливає на те, як вона буде до них ставитись. Якщо дитина ще маленька, подайте їй навчальні завдання в ігровій формі. Це викличе у неї інтерес. Ви хочете, щоб вона виконала домашню роботу? Влаштуйте змагання: як швидко вона зможе її зробити? Використовуйте заохочення: наприклад, запропонуйте дитині частування після того, як вона зробить завдання з математики.

У підлітковому віці діти можуть почати погано вчитися. Часто за цим ховається невпевненість, нудьга або тривога. Діти сподіваються на нашу підтримку, хоча зовні може здаватися зовсім навпаки. У таких випадках важливо зберігати спокій і не приймати слова чи вчинки дитини на свій рахунок. Сприймайте це із гумором.

Встановлюйте наслідки за погане навчання

У вас може виникнути спокуса дозволити дитині довше сидіти за комп'ютером за те, що вона вивчить уроки. Але у такому разі вона буде сприймати комп'ютер як нагороду і, ймовірно, буде хитрувати, щоб отримати додатковий час. Замість цього запропонуйте дитині альтернативний варіант: «Увечері у нас є три години часу. Якщо ти встигнеш до цього часу вивчити уроки, у тебе залишиться час, щоб посидіти за комп'ютером».

Якщо вам важко прищепити дитині інтерес до навчання, постарайтеся зробити так, щоб вона знайшла в навчанні сенс. Подумайте разом із дитиною, як це можна зробити. І не забувайте хвалити її за докладені зусилля.

Створення благополучної атмосфери у будинку

Станьте собі другом

Якщо дитина занадто самокритична, запитайте її, що б вона сказала своєму другові, якби той опинився у подібній ситуації. Навчіть дитину підтримувати себе у важких ситуаціях.

Робіть так само і самі. Батьки часто лають себе за різні недоліки. Але що сказав би вам кращий друг?

Складіть разом з дитиною список речей, за які ви вдячні. Це дозволить вам поглянути по-іншому на багато речей.

Просіть про допомогу, коли це необхідно

Ви не завжди будете знати, як допомогти дитині у навчанні. Звертайтеся по допомогу до родичів, учителів або друзів. Якщо ви постійно вступаєте у конфлікти з дитиною через домашні завдання, залучення іншої людини допоможе вам залишатися просто батьками.

Говоріть з учителем про успішність дитини. Звертайте увагу перш за все на позитивні моменти. І вчитель, і дитина докладають зусилля для того, щоб навчальний процес був успішним. І вчителю теж буде важливо дізнатися, які форми роботи найкраще підходять - і ви можете йому у цьому допомогти.

Використовуйте гумор і проявляйте фізичну активність

Кожному із нас час від часу потрібно розім'ятися. Фізична активність може поліпшити нам настрій і підготувати до навчання. Робіть для дитини перерви для того, щоб вона могла прогулятися або просто порухатися. Це допоможе їй відновити сили та енергію.

Гумор корисний у всіх сферах, у тому числі і в навчанні. Не бійтеся здатися кумедними: ставте дитині кумедні запитання, давайте не менш кумедні відповіді і дозвольте дитині виправляти вас. Використовуйте все, що працює.

За матеріалами сайту Дитячий психолог Розвиток дитини

Як формується самооцінка

Самооцінка дитини починає формуватися з відносин з дорослими, які їй близькі. Реакції мами на її поведінку  служать своєрідними “ключами”, які допомагають відкрити бачення себе. Виходить, що фундамент нашої самооцінки – це взаємини з батьками.

Давайте уявимо собі маленьку дитину – до 5 років. Згадайте себе в цьому віці. Дитина народилася з деякими вступними даними – темперамент, реакції, інстинкти. Але вона не знає про себе нічого. Все, що вона дізнається про себе – вона дізнається по реакції найбільш значущих дорослих. Мама посміхається дитині – значить, вона хороша. Мама сердиться – значить, тепер вона поганий. Мама каже дитині, що вона гарна і розумна – і вона починає вважати себе красивою і розумною. Мама каже: «Ах ти, нечупара і бовдур!» – і вона вірить і думає про себе саме так.

 У підсумку за перші роки життя у малюка складається бачення себе, і автори цього бачення – мама, тато, брати-сестри, бабусі-дідусі, кого з них він бачить частіше.

Потім це бачення себе розвивається за рахунок спілкування з іншими людьми, за рахунок отримання результатів своїх дій і самостійної їх оцінки. Але спочатку сформована база майже не змінюється, якщо до цього не прикладати спеціальних зусиль

 Отже, ми маємо, що до повноліття у людини є ціла тонна різних вражень про себе самого, нанизаних одне на інше, і фундамент всієї цієї конструкції – відносини з батьками. Це і називається самооцінка.

Якщо ця людина не займається дослідженням своєї самооцінки, дослідженням себе самої, то вона і далі продовжує автоматично нанизувати нові враження на ту ж саму нитку. І в 20-30-40 років (або й того пізніше, або взагалі ніколи) починає шукати різні способи свою самооцінку підвищити, адже хочеться ж відчувати себе впевнено! 

Нікуди не піти від того, що вам говорили в дитинстві. І вам дуже пощастило, якщо це були хороші слова, які схвалюють, підтримують. Якщо вам давали можливість навчитися оцінювати свої дії, не спираючись на зовнішню думку. Зрештою, слово «самооцінка» має на увазі самооцінювання.

 Для того, щоб змінити самооцінку потрібно

 • згадати максимальну кількість описів, ярликів, зауважень, які ви чули від своїх батьків, або які просто дуже сильно врізалися в пам’ять;

• подумати, в яких саме ситуаціях / сферах / ролях ви вважаєте себе поганими, негідними, неповноцінними, ненормальними, ненадійними… або ж просто недостатньо хорошими;

• зіставити отримані результати, визнати, що і як пов’язане зі словами з дитинства;

• повірити, що без зміни цього фундаменту, все інше буде просто «навішуванням красивих витребеньок»;

• створити нову самооцінку: в ситуаціях, коли ви раніше себе лаяли – підтримуйте себе, де обзивали – шанобливо говоріть собі, що наступного разу врахуєте помилки, де зробили щось хороше – хваліть себе; знайдіть в собі недохвалену дитину і почніть спілкуватися з нею по-новому;

• навчитися спиратися на свою власну думку, в тому числі і на себе самих;

• навчитися не залежати від чужої думки, в тому числі протистояти неконструктивній критиці;

• навчитися просити про підтримку у тих людей, які можуть її дати;

• навчитися не просити підтримки у тих, хто не вміє підтримувати вас;

• створити план реставрації своєї самооцінки і передбачити достатньо часу, не менше 2-3-х місяців, а для глибокої роботи знадобиться не менше півроку.

 Це не план дій, а приблизний зміст типового курсу по реставрації самооцінки. Можливо, щось виявиться зайвим, або навпаки, багато що доведеться додати. Але за таким сценарієм цілком можна почати працювати. Можна самостійно, а можна з психологом.

 

За матеріалами сайту Психологія і саморозвиток

10 якостей успішних людей

1. Успішна людина шукає можливості, неуспішна – відмовки і все нові перешкоди.

Візьмемо таку ситуацію – нестача грошей. Успішна людина буде шукати можливості заробити, знання, як управляти грошима; неуспішна – причини, чому вона не може заробити в «цій» країні.

2. Успішна людина діє, неуспішна відкладає дію на потім.

Успішна діє, незважаючи на лінь, страх, незнання. Неуспішна постійно накопичує знання, які не застосовує, весь час чекає слушного моменту, а він все ніяк не настає.

3. Успішний прагне до більшого, ніж він має зараз, неуспішна воліє встановити статус-кво.

«Тоді не міг, а зараз зміг», – внутрішній діалог успішної людини. “А навіщо? І так зійде”, – внутрішній діалог неуспішної людини.

4. Успішна падає і знову підніметься, неуспішна боїться впасти, зробити помилку, а якщо падає, то вже не прагне піднятися.

У біографіях знаменитих людей часто можна прочитати про моменти поразки, серйозні втрати. Це своєрідний момент істини, поведінку в якому і визначає успішність людини.

5. Успішна людина – самовмотивована, неуспішній потрібна мотивація ззовні.

Як правило, успішний мотивований азартом, бажанням довести свою силу, щирим інтересом до самої діяльності. Неуспішного треба постійно мотивувати матеріальними благами, схваленням оточуючих.

6. Успішний ризикує, неуспішний боїться ризикувати.

На щастя чи на жаль, життя непередбачуване, і в найкращий план можуть втрутитися несприятливі обставини. Успішна людина розуміє це і робить крок у невідомість.

7. Успішний терплячий, готовий довго йти до своєї мети, неуспішний хоче все і відразу.

Хтось із великих сказав: “Геній – це 1% везіння і 99% наполегливої ​​праці.”

8. Успішний не боїться відмов, неуспішного відмови вибивають з сідла.

Життєвий успіх людини визначається кількістю «незручних розмов», які він витримав. (Тімоті Ферріс)

9. Успішний вірить в себе, неуспішний вірить словам інших про себе.

Показовим у цьому сенсі є психологічний експеримент: за згодою всі учасники називали квадрат кругом, і тільки один учасник, який не знав про попередню домовленість, стверджував зворотне. Більшість людей, що не знали про домовленість, через деякий час погоджувалися із загальною точкою зору.

10. Успішна людина – прямує за покликом мрії, гідної мети в житті, неуспішна переслідує дрібні цілі.

Історії відомо чимало прикладів, коли справжній успіх приходив до тих, хто вибирав недосяжну на перший погляд мету, яка значно перевищувала їх можливості на момент вибору.
Успішність – це результат дій, а неуспіх – результат очікування.

Кожна людина може стати успішною, якщо захоче і розвине в собі необхідні якості.

За матеріалами сайту Психологія і саморозвиток

ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО ОСОБИСТІСНИЙ ПРОСТІР?

Особисті кордони — особистий простір, який кожна людина особисто розподіляє. Що є комфортно для тебе, може бути дискомфортним для іншої людини, бо кожен з нас індивідуальний і має свій особистий простір.

Щоби легше і краще розділити свій простір, варто використати таку собі візуальну інструкцію, «circles of relationships» — кола спілкування, кола стосунків — це може допомогти запобігти сексуальному домаганню, фізичному, психологічному насильству просто тому, що дає зрозуміти, що відбувається щось неправильне. Така візуальна інструкція розрахована на дітей 5-10 років.

1. Фіолетовий = я, мій особистий простір.

Отже, фіолетове, перше і найголовніше коло, – це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати хто може біля нас перебувати близько, торкатися нас. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого оточення, заподіює нам дискомфорт (неважливо, дідусь посадив на коліна або мамина подруга вимагає «поцілувати тітку в щічку») ми не повинні соромитися сказати про це і сказати “ні “,” стоп “.

2. Синій = сім’я.

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов – ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистісним простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких.

3. Зелене коло = друзі.

Це “far away hug” оточення. Коло наших друзів і тих з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, і іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви як обійми повинні бути засновані на взаємній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть вести себе як твої друзі. І батькам слід проговорити з дітьми за якими критеріями ми визначаємо друзів і, в свою чергу, як ми самі повинні себе з ними вести.

4. Жовте коло = знайомі.

Коло знайомих (wave circle, тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близькі). Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків. Обговоріть з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати.

5. Помаранчеве коло = люди, від яких ми чекаємо професійної допомоги.

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медсестри і лікарі. Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, і що вони допомагають в разі небезпеки.

6. Червоне коло = незнайомці.

Ми не знаємо цих людей. (Навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо.) Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо погана людина перед нами або хороша. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розказуємо нічого про себе або близьких. Не відповідаємо на питання. Ніколи, ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо “шукати собачку” і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто молодший і слабший їх.

Це коротко. З дітьми розфарбовують ці кола, промовляють різні ситуації, дають вгадати, як правильно вчинити в кожному окремому випадку. І сто разів говорять – якщо тобі некомфортно ти повинен сказати СТОП, НІ. Якщо хтось поводить себе неправильно, на твою думку, ти повинен розповісти іншим дорослим – батькам, вчителям. Ніхто не може торкатися до тебе без твоєї згоди. (Ти теж не маєш права вторгатися в чужий особистий простір без дозволу). І якщо тебе не зрозуміли з першого разу, ти повинен повторювати і повторювати, поки тебе не почують, поки тебе не зрозуміють і не допоможуть. Ти не повинен шукати рішення сам, ти не повинен приховувати, ти не повинен соромитися. Не бійся говорити. Не бійся питати.» Джерело: сайт "Дитячий психолог"

6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною

Емоційний контакт батьків і дитини - фундамент сімейних взаємин, на якому стоїть багатоповерховий будинок під назвою «виховання». У кожного з батьків є потенціал зробити цей фундамент міцним, але іноді контакт з дитиною втрачається. У нас є для вас гарні новини: навіть якщо контакт втрачено, його можна повернути. Як саме - розповідає психолог Анастасія Іванова.

Цей текст не розповість батькам про симптоми і ознаки порушення контакту, які можна побачити в дитині. Відповідальність за створення цього міцного зв'язку цілком віддано в руки батькам. Замість цього я розповім про батьківські помилки, які можуть призвести до втрати близькості з дитиною.

1. Ви звертаєте увагу на дитину тільки тоді, коли вона робить щось не так

Чомусь частіше помічається щось погане, а хороше сприймається як природне. Коли дитина щось упускає, ми відразу бачимо це і робимо зауваження, але от коли вона акуратно тримає предмет у своїй маленькій ручці, ми мовчимо або навіть не помічаємо.

Варто зрозуміти, що дитина запам'ятовує, що коли вона робить щось не так, батьки відразу звертають на неї  увагу. Її висновок: помилка = увага. Кількість зауважень пропорційне прагненню дитини приховувати і віддалятися від батьків.

Рекомендація. Звертайте свою увагу на ту поведінку, яку хочете бачити знову. Рівняння просте: бачите позитивну поведінку - підкресліть її. Наприклад, так: «Мені подобається, коли я бачу, що ти граєш спокійно і зосереджено».

2. Ви не хвалите свою дитину

Швидше за все, зараз всі батьки подумають: «Та це не про мене, я завжди хвалю свою дитину». Хвалебні слова в дусі «молодець», «добре» і «супер» на сотий раз сприймаються дитиною як порожній звук. У такої похвали завжди є зворотна сторона - знецінення для дитини.

Ми ж говоримо про «якісну» похвалу, коли батьки уважні до дитини і бачать, що саме у неї добре вийшло. Хвалити треба за конкретну поведінку, адже таким чином ви розвиваєте в дитині впевненість у собі і здатність побачити результат своїх дій.

Рекомендація. Замініть слово «молодець» на фразу: «Мені подобається, як ти прикрасив цей будинок», кожен раз помічаючи деталь, яку ваша дитина зробила добре, навіть найменшу.

3. Ви не обговорюєте її та свої емоції

«Не плач», «не сумуй», «це дурниці», «з мамою все гаразд, просто в око щось потрапило» - саме такі фрази віддаляють дитину від батьків. Дитина відчуває, що її емоції не приймають, а батьки їй брешуть про свої. Який висновок вона може зробити? «Так, проявляти свої емоції погано, тебе не зрозуміють навіть батьки».

Говорити про свої емоції важливо, а дати можливість дитині розповісти про її біди без коментарів в стилі «не відчувай» - ще важливіше.

Рекомендації. Використовуйте позначення емоцій дитини. Якщо ви бачите, що вона сумує через сварку з друзями, ви можете сказати їй: «Це, мабуть, дуже сумно і неприємно - посваритися зі своїми друзями» або «Я бачу, що ти сумуєш». Таким чином ви говорите про те, що приймаєте її будь-якою, що відчувати - нормально. І нагадуєте, що ви - поруч.

4. Ви вважаєте дитину ще маленькою для того, щоб робити самостійний вибір

Анекдот: «Мамі холодно - одягни светр». Діти й справді краще знають, чого вони хочуть. Дитина може вибрати сама, які штани одягти, з ким грати, якими іграшками ділитися - цей список можна продовжувати ще дуже довго.

Пропонувати дитині вибір - значить розвивати її самостійність і відповідальність, будучи поруч як уболівальник, від якого вона відчуває підтримку. А ще ми всі, в тому числі і діти, маємо право на помилку. Вони мають право обрати не те, зробити висновок (не без допомоги батьків) і піти вибирати далі.

Рекомендація. Дайте дитині можливість вибрати і зіткнутися з наслідками вибору, підтримуючи тим самим самостійність. Бувають ситуації, коли можна запропонувати дитині «вибір без вибору», тільки одне з двох: «Ти будеш рис або пюре на вечерю?».

5. Ви використовуєте насильницькі методи виховання

Тіло вашої дитини - її священна територія з відповідними межами. Порушуючи його межі, ви показуєте їй свою неповагу до її особистості.

Бити, тягати, щипати, ставити на гречку - це неприйнятні методи виховання для дорослої людини, яка володіє мовою для вираження своїх думок. Батьки не мають права бити свою дитину, що б вона не зробила і якою б вона не була.

Рекомендації. Зробіть глибокий вдих-видих, дайте собі час заспокоїтися і подумати, як ви можете вплинути на поведінку дитини без використання насильства. Спокій, рівний тон голосу і вербалізація конкретної поведінки, яку ви хочете побачити, може допомогти вам в цій нелегкій справі.

6. Ви мало часу проводите разом

Сидіти поруч, втупившись у телефон, поки дитина збирає пазли - не рахується. Прийти до дитини, поки вона збирає пазли і зібрати їх за неї - теж не зараховується. У грі зі своєю дитиною ви можете її чогось навчити або навчитися самому, дізнатися, що цікаво вашій дитині і що її турбує.

Якісний час - це вміння слідувати ініціативі дитини в грі, щоб вона відчувала себе значущою, а в батьках побачила друга.

Рекомендація. Кожен день хоча б 10 хвилин приділяйте справжній грі. Нехай дитина обере її сам, а ви дотримуйтесь її ініціативи.

На закінчення хочеться сказати всім батькам, що діти потребують безумовної любові і прийняття. Не забувайте про важливість контакту, навіть якщо ви втомилися. Ви неодмінно впораєтеся з труднощами і збережете близькість з дитиною, якщо захочете.

з МЕЛ (Анастасія Іванова)