Емоційне вигорання в батьків

Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності.

Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу.

Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:

• підвищена втомлюваність;

• зниження активності;

• емоційні реакції;

• пошук винних;

• підвищена агресивність;

• відчай.

Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину.

Це постійні хвилювання, а якщо сім’я а вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму).

Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).

Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?

По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.

Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.

Не соромтесь просити про допомогу.

Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.

Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?

Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.

З вами все окей, то така реакція вашого організму на стрес.

Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.

Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим.

Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).

Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку «Акваріум»:

уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.

Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час.

Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.

 Що ж таке невизначеність і як людині з нею жити?

Насправді все наше життя складається з невизначеності. Навіть якщо спробувати не брати до уваги війну, навіть у мирний час жоден із нас не знає, що з ним буде за 5 хвилин, завтра, через рік, коли він чи вона вийде на вулицю або зайде в приміщення.

Але є й гарна новина – наша психіка історично пристосувалася до стану невизначеності. Тому переважно ніхто з нас не думає про це щохвилини, а отже, невизначеність у побутових питаннях не спричиняє тривожності.

От уявіть, плануєте ви зварити на вечерю пельмені, але не впевнені, що вашому партнеру сподобається. А, може, краще зварити суп? Та чи будуть від цього в захваті ваші діти? То що ж вам приготувати, аби точно всім догодити? Це також приклади невизначеності, та чи переймаємося ми через них аж так сильно?

Проте коли таких невизначеностей багато, і вони глобальні – війна, тероризм, втрати дому, близьких, роботи, – вони мають накопичувальний ефект, і впоратися з ними стає дедалі важче. З’являється відчуття тривожності.З іншого боку, невизначеність може провокувати й позитивні емоції – передчуття приємних змін. Звільнили з роботи – знайду нову, там буде цікаво, я отримаю новий досвід, познайомлюся з новими людьми.

Є поняття резильєнтності – здатності особистості відновлюватися і продовжувати діяльність навіть тоді, коли все йде не так, як задумувалося, отримувати новий досвід, проживати ці події. Виховання в собі цієї здатності дає нам змогу підвищувати свою стресостійкість та переживати невизначеність із найменшими втратами для особистості.

Щоби “прокачати” резильєнтність та толерантність до невизначеності, потрібно, знову ж таки, бути уважним до себе, своїх емоцій та реакцій на те, що відбувається навколо. Причому варто пам’ятати, що робити це потрібно тоді, коли ви перебуваєте в стані порівняного спокою, тому що в стані стресу аналізувати події та сприймати інформацію адекватно може бути важко (залежить від людини, деяким, навпаки, саме в стресі легко акумулювати свої сили й навички та адекватно ухвалювати рішення й діяти).

Коли ви відчули, що емоції вже не так зашкалюють, і ви можете аналізувати, то спробуйте розкрутити “тривжний клубок”.

Наприклад, зараз я перебуваю в стресі, відчуваю тривогу й мені складно; у мене тремтять руки, поверхневе дихання й озноб; усе через те, що, мені прийшлось покинути свій дім через війну, я сподіваюсь, що це тимчасово, щоб вберегти себе і своїх дітей, зараз я маю знайти житло на найближчий місяць, дізнатися про програми для переселенців, познайомитись з людьми, які в такій же позиції, так легше буде знайти підтримку, знайти роботу чи підробіток, знайти для дітей садок, школу, чи клуб за інтересами, аби вони могли знайти нових друзів; якщо припустити найгірше, що мені не вдасться в найближчі місяці повернутись додому, то в мене може бути такий от план, головне - ми зараз в безпеці.

Коли ви так “розкрутите” ланцюжок причин свого стресового стану, й умовно покажете собі перспективи для будь-якого розвитку подій, то й рівень тривожності знизиться, ви зможете адекватно сприймати події, якими б катастрофічними вони не були.

Невизначеність - це частина нашого життя, чи то в мирний, чи то в воєнний час. Не боріться з нею, а прийміть як природну частину життя. За своєю природою людина схильна протидіяти невизначеністі, оточуючи себе комфортом та безпекою. Але навіть в безпеці ніхто не може з точністю сказати, що станеться в майбутньому. Абсолютно нормально, якщо ви чогось не знаєте. У вас ніколи не буде відповідей на всі питання. Але саме рішення, прийняті в умовах невизначеності, допомагають жити.

За матеріалами зі статті психологині Олени Здрілько

 З книги філософа сучасності Раяна Голідея «Як вирішують проблеми сильні люди»: 

«Ми завжди можемо (і повинні) зустрічати наші перешкоди:

🔹з енергією;

🔸із завзятістю;

🔹з неухильною наполегливістю;

🔸із постійними зусиллями;

🔹із прагматизмом;

🔸зі стратегічним баченням;

🔹з винахідливістю та здоровим глуздом;

🔸з готовністю використовувати можливості, що відкриваються».

 

 

Поради, як пом'якшити складні часи, для батьків дітей старшого віку:

·        Розмовляйте. Розкажіть дитині про те, що трапилося, максимально зрозумілою для них мовою і відповідно до рівня їх розвитку, при цьому уникаючи страшних і трагічних деталей. Якщо приховувати від дитини правдиву інформацію, вона самостійно “заповнить прогалини” на основі власного досвіду, отриманої деінде інформації й власної уяви.

·        Обговорюйте з дитиною те, як люди можуть реагувати на стрес. Описуйте відчуття, які є природніми в обставинах, що склалися, та переконайте дитину, що з часом вони почуватимуть себе краще. 

·        Вправи та інші види фізичної діяльності покращать ваше самопочуття. Підтримуйте участь дитини у спортивних та молодіжних клубах. Переконайте дитину, що розважатися і насолоджуватися життям – це нормально.

·        Переконайтеся, що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.

·        Надавайте дитині достатньо часу для спілкування з родичами та друзями.

·        У громаді може бути багато справ, з якими може допомогти ваша дитина. Допомога іншим є дуже корисною.

·        Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.

·        Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома варіантами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

·        Намагайтеся зрозуміти дитину. Пам’ятайте, що, наприклад, різка зміна настрою може бути способом реагування дитини на трагічні чи стресові події.

#рекомендації психологічнапідтримка

 

Слова підтримки для впевненості дитини

 Якими словами можемо похвалити дитину.

Я заслухалася, яка чудова відповідь! Такі відповіді надовго запам’ятовуються. Твоя відповідь мене дуже зворушила! Для мене твоя сьогоднішня відповідь така сама яскрава, як сонечко! Сказано відмінно – просто і ясно! Як розумно сказано! Красиво сказано! З душею сказано! Якими чудовими думками ти володієш! Які важливі слова ти сказав! Твоя голова попрацювала на славу! Абсолютно новий підхід до справи! Не можу не висловити тобі своє захоплення! Ти став(-ла) справжнім майстром! Ти перевершив(-ла) сам(-а) себе сьогодні! Це дуже правильне зауваження! Я пишаюся тим, як ти сьогодні працював(-ла)! З кожним днем у тебе виходить все краще! Ти робиш це сьогодні значно краще. Ти справді покращив(-ла) це... Це найкраще, що я коли-небудь бачив(-ла)! Ти швидко вчишся! Ти зрозумів(-ла) це так швидко! Працювати з тобою – просто радість! Ти мене порадував(-ла)! Таке складне завдання зробити самому!.. Як ти багато зробив(-ла)! Розумник(-ця)! Мені подобається, як ти проявляєш ініціативу, ростеш і вчишся. Я вірю в тебе! Вклав душу! На висоті! Як по писаному! На диво! На славу! Так тримати! Саме так! Дуже приємно вчити таких розумних дітей!