10 причин чому корисно обійматися:

1. Обійми роблять нас щасливими! Коли ми обіймаємо іншу людину, наші залози в організмі вивільняють відомий вже нам гормон, а він, згідно з науковими дослідженнями, пов’язаний зі «щастям».

2. Обійми лікують від стресу! Знову ж таки, щирі обійми, збільшуючи рівень «гормону щастя», знижують рівень «гормону кортизолу» в організмі. А всі ви знаєте, що високий рівень «гормону кортизолу» призводить до надлишкової ваги і навіть такої хворобі, як діабет.

3. Діти потребують обіймів стільки ж, скільки води та їжі! На думку дослідників Гарвардського університету обійми нормалізують всі фізіологічні процеси в організмі дитини, які необхідні для її розвитку.

4. Обійми роблять учнів успішними у навчанні! Діти, які отримують підтримку від оточуючих, краще навчаються і стають добрими та чуйними в класі.

5. Обійми покращують будь-яку гру! Вчені Каліфорнійського університету Берклі (англ. University of California, Berkeley) довели, що чим більше між членами команд обіймів один з одним, тим більше шансів у команди на перемогу.

6. Коли багато обіймів в родини, всі менше хворіють! Фізіологи встановили, що обійми стимулюють вилочкову залозу, а вилочкова залоза є центральним органом імунної системи організму, що в свою чергу регулює вироблення лейкоцитів, які підтримують наше здоров’я.

7. Обійми найкращі допоміжні ліки від хвороб! Дослідники з Університету Ка́рнеги — Ме́ллона (англ. Carnegie Mellon University; CMU) довели, що люди, які під час хвороби отримували більше обіймів, мали менш виражені симптоми цих хвороб і швидше одужували.

8. Обняте серце — це здорове серце! Дослідження Університету Північної Кароліни показали, що щирі обійми спонукають до більшого приливу крові серця, що допомагає знизити частоту серцевих скорочень.

9. Закохана пара, яка часто обіймається — це щаслива пара! Закохані, які відчувають любов своїх партнерів через фізичну прихильність, мають більш високий рівень вже відомого нам «гормону щастя», а тому більше довіряють один одному, а від так — є найщасливішими.

10. Просто, не вимовляючи ні слова, обійми! Нехай хтось знає, що ти дбаєш про нього. За словами Дачера Келтнера, професора психології Каліфорнійського університету, ми ототожнюємо любов з простим людським дотиком. Уявіть собі, скільки любові може бути від великої кількості обіймів.

Затишок

рисунок Elina Ellis

 

“ЯКІСНА ПОХВАЛА”

Такі оціночні слова, як хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить оцінювати.

Тому хвалити треба правильно.

Якісна похвала складається з таких частин;

1. Опишіть, що ви бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно виставлені в ряд на поличці»
2. Опишіть, що ви відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»
3. Узагальніть все яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово, яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше. Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.

Існує вправа, яка допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.

Ситуація 1. Ваша маленька дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами, сподіваючись, що ви помітите.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 2. Вас запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 3. Ви помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 4. Ви захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала вам листівку з побажанням якнайшвидшого одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її вам і чекає вашої реакції.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

 

ЯК СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ.

https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які ся гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.

Дитячий практичний психолог
Луньова Анна